Людям із порушенням зору
Побудовано на платформі
Повернутися до новин

1 червня відзначають «Міжнародний день захисту дітей».

Новина
01.06.2021

1 червня відзначають «Міжнародний день захисту дітей».

Вже традиційно прихід літа  асоціюється із дитячим днем.  Це не просто веселе свято для самих  діток, а й нагадування  дорослим про необхідність захищати права дитини, щоб  діти росли  здоровими і щасливими, вчилися і займалися улюбленими справами.

«Де́нь за́хисту діте́й», також «День дітей», «Дитячий день» — свято в різних країнах світу. В Україні відзначається щорічно з 1 червня 1998. Свято встановлено в Україні відповідно до Указу Президента України від 30 травня 1998 року № 568/98.

          «Міжнародний день захисту дітей» був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

Це свято нагадує нам про те, що діти є особливою соціальною групою населення, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може самостійно відстоювати і захищати їх перед суспільством. «Світовою конституцією прав дитини» називають Конвенцію про права дітей, прийняту Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. З того часу практично всі країни світу ратифікували документ. Україна включила Конвенцію в національне законодавство 27 вересня 1991 року.

Кожна держава світу прагне захищати права дітей, забезпечуючи їм здорове, безпечне та гідне життя.

Також слід зазначити, що 16 квітня був «Всесвітній день боротьби з дитячим рабством»

Ця дата була обрана на згадку про вбивство юного  пакистанця Ікбала Масіха, вбитого у віці 12 років за те, що він повстав проти життя в рабстві.

 

Сьогодні у світі:

- 158 мільйонів дітей змушені працювати, 73 000 - у небезпечних умовах;

- 1 мільйон дітей працюють на шахтах чи будівельних майданчиках;

- 9 мільйонів примушені до  рабства.

 

Багато людей часто плутають дитяче рабство з дитячою працею, але воно набагато гірше. Хоча дитяча праця шкідлива для дітей і перешкоджає їхній освіті та розвитку, дитяче рабство виникає, коли дитину експлуатують заради отримання вигоди. Ця категорія може включати торгівлю дітьми, дітей-солдатів, шлюб з дітьми та домашнє рабство дітей

 

У 1919 році Міжнародна організація праці прийняла першу Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон), якою мінімальний вік роботи на промислових підприємствах встановлено –  14 років. Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя – 1920 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева – 1921 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева – 1921 рік). В основному, йшлося про допуск до роботи дітей віком від 12 років. Як бачимо, дані документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини ( 1959 рік) та Конвенції ООН про права дитини (1989 рік). Всі згадані документи ратифіковані Україною.

 

Відповідно до згаданих цих документів забороняється залучення  дітей  до  найгірших  форм  дитячої праці, а саме:

1) усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та  торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

2) використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією,    виробництва  порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

3) використання, вербування або   пропонування   дитини   для незаконної діяльності;  

4) робота, яка за своїм  характером  чи  умовами, в яких вона виконується,  може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Кримінальним кодексом України, зокрема статтею 150, передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини, яка  не  досягла  віку,  з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці  та за такі ж дії,  вчинені щодо кількох  дітей  або  якщо  вони спричинили  істотну  шкоду  для  здоров’я,  фізичного розвитку або освітнього рівня дитини,  або  поєднані  з  використанням  дитячої праці в шкідливому виробництві, що карається арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Такі ж самі дії вчинені організованою групою караються позбавленням  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років з позбавленням права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тож варто пам’ятати:  діти повинні в першу чергу навчитися, а не працювати! Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави.

1 червня відзначають «Міжнародний день захисту дітей».

Вже традиційно прихід літа  асоціюється із дитячим днем.  Це не просто веселе свято для самих  діток, а й нагадування  дорослим про необхідність захищати права дитини, щоб  діти росли  здоровими і щасливими, вчилися і займалися улюбленими справами.

«Де́нь за́хисту діте́й», також «День дітей», «Дитячий день» — свято в різних країнах світу. В Україні відзначається щорічно з 1 червня 1998. Свято встановлено в Україні відповідно до Указу Президента України від 30 травня 1998 року № 568/98.

          «Міжнародний день захисту дітей» був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

Це свято нагадує нам про те, що діти є особливою соціальною групою населення, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може самостійно відстоювати і захищати їх перед суспільством. «Світовою конституцією прав дитини» називають Конвенцію про права дітей, прийняту Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. З того часу практично всі країни світу ратифікували документ. Україна включила Конвенцію в національне законодавство 27 вересня 1991 року.

Кожна держава світу прагне захищати права дітей, забезпечуючи їм здорове, безпечне та гідне життя.

Також слід зазначити, що 16 квітня був «Всесвітній день боротьби з дитячим рабством»

Ця дата була обрана на згадку про вбивство юного  пакистанця Ікбала Масіха, вбитого у віці 12 років за те, що він повстав проти життя в рабстві.

Сьогодні у світі:

- 158 мільйонів дітей змушені працювати, 73 000 - у небезпечних умовах;

- 1 мільйон дітей працюють на шахтах чи будівельних майданчиках;

- 9 мільйонів примушені до  рабства.

Багато людей часто плутають дитяче рабство з дитячою працею, але воно набагато гірше. Хоча дитяча праця шкідлива для дітей і перешкоджає їхній освіті та розвитку, дитяче рабство виникає, коли дитину експлуатують заради отримання вигоди. Ця категорія може включати торгівлю дітьми, дітей-солдатів, шлюб з дітьми та домашнє рабство дітей

У 1919 році Міжнародна організація праці прийняла першу Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон), якою мінімальний вік роботи на промислових підприємствах встановлено –  14 років. Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя – 1920 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева – 1921 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева – 1921 рік). В основному, йшлося про допуск до роботи дітей віком від 12 років. Як бачимо, дані документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини ( 1959 рік) та Конвенції ООН про права дитини (1989 рік). Всі згадані документи ратифіковані Україною.

Відповідно до згаданих цих документів забороняється залучення  дітей  до  найгірших  форм  дитячої праці, а саме:

1) усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та  торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

2) використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією,    виробництва  порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

3) використання, вербування або   пропонування   дитини   для незаконної діяльності;  

4) робота, яка за своїм  характером  чи  умовами, в яких вона виконується,  може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Кримінальним кодексом України, зокрема статтею 150, передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини, яка  не  досягла  віку,  з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці  та за такі ж дії,  вчинені щодо кількох  дітей  або  якщо  вони спричинили  істотну  шкоду  для  здоров’я,  фізичного розвитку або освітнього рівня дитини,  або  поєднані  з  використанням  дитячої праці в шкідливому виробництві, що карається арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Такі ж самі дії вчинені організованою групою караються позбавленням  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років з позбавленням права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тож варто пам’ятати:  діти повинні в першу чергу навчитися, а не працювати! Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави.

 

 

 

2018 © Усі права захищено
Слідкуйте за новинами
Побудовано на платформі

Для забезпечення зручності у користуванні цим сайтом деякі сервіси використовують технологічні особливості, а саме - cookie. Таке функціональне рішення дозволить вам не вводити одну і ту ж інформацію кожен раз, коли ви повертаєтесь на цю сторінку, або переходите з однієї сторінки на іншу тощо. Залишаючись, ви даєте згоду на використання cookie.  Докладніше